Карл Ернст Адольф Андерссен – математик, який народився у Вроцлаві (тоді це було прусське Бреслау), а згодом став найбільше відомий як шахіст, найкращий у світі до появи офіційних чемпіонатів. Його важливим здобутком була популяризація шахів у місті й регіоні, а також застосування математичних здібностей у вдосконаленні улюбленої багатьма гри. Про цього чоловіка має знати кожен мешканець Вроцлава і кожен шахіст, тому обговорімо найцікавіше з біографії Андерсена на wroclaw.one.
Початок життя Андерссена
Карл Ернст Адольф Андерсен став знаковою фігурою для свого часу. У другій половині 19 століття шахи розквітли, і саме Андерсен відіграв у цьому важливу роль. Він брав участь у міжнародних турнірах, де досягав великих успіхів, демонструючи стратегічну майстерність і оригінальний стиль гри. Також Адольф досяг чудових результатів у математиці, займаючись дослідженнями, які стосувалися теорії ймовірностей та комбінацій.
Народився Андерсен 6 липня 1818 року в бідній родині. У 9-річному віці з шахами дитину познайомив батько. Молодий Андерсен виявився дуже розумним, закінчив середню школу й подав заявку на здобуття вищої освіти в напрямку математики та філософії в університеті Бреслау, де він тоді мешкав. Спочатку ніщо не віщувало, що юнак у майбутньому змінить світ шахів.
Адольф викладав математику й німецьку мову в середній школі, а потім став професором університету. Цю діяльність він продовжував до своєї смерті, поєднуючи її з шахами, які стали найважливішим захопленням здібного науковця з Вроцлава. Ще під час навчання на математика Андерсен раптово змінив пріоритети на користь королівської гри. Він провів багато досліджень, аналізів у галузі теорії гри та дебютів. У 1842 році видатний математик представив світу публікацію з 60 шаховими завданнями. Вона викликала сильний ажіотаж, що спонукало генія продовжувати працювати в цьому напрямку й згодом випустити другу частину.
Шахові успіхи
Публікації Андерсена привернули увагу шахової спільноти, що призвело до його запрошення до “Берлінської плеяди” – групи найсильніших шахістів середини XIX століття. Саме там Адольф вперше зміг регулярно змагатися з професійними суперниками, що раніше було неможливо через фінансові труднощі.
Проривом для Андерсена стала нічия в матчі проти гросмейстера Даніеля Гарвіца в 1848 році. Цей успіх відкрив йому шлях на перший міжнародний турнір у Лондоні 1851 року. Спершу Адольф відмовився від участі через високу вартість поїздки, але організатори забезпечили йому фінансову підтримку. Турнір у Лондоні став відправною точкою його легендарної кар’єри.
У віці 33 років Андерсен виступив просто блискуче, перемігши всіх суперників (змагання відбувалося за нокаут-системою) і вигравши приз у 335 фунтів, що, за сьогоднішніми мірками, еквівалентно близько 350 тисячам фунтів. Саме тут відбулася його знаменита “безсмертна партія” проти Ліонеля Кізеріцького, де Андерсен вразив глядачів, пожертвувавши слона, дві тури та ферзя, але здобувши перемогу.
Після цього турніру наш герой вважався найсильнішим шахістом світу, однак у 1858 році гегемонію перервав Пол Морфі, який переміг його в знаменитому матчі в Парижі. Американець виграв сім партій в одинадцятираундному матчі, демонструючи блискучу точність і тактичну майстерність, перевершивши нашого героя в атакувальних здібностях та мистецтві розрахунку.
Після тріумфу Морфі в Європі він припинив активну шахову кар’єру в 1859 році, що дозволило Андерсену повернути собі титул найкращого шахіста світу (усе ще неофіційний, бо чемпіонати світу ввели трохи пізніше). Його успіхи продовжувалися: через три роки після поразки від Морфі він знову переміг на міжнародному турнірі в Лондоні, вигравши 12 із 13 партій і здолавши майбутнього чемпіона світу (першого офіційного), Вільгельма Стейніца.
Невдачі і смерть
У 1866 році Андерсен зіграв важливий матч проти Стейніца, який багато хто вважає першим неофіційним чемпіонатом світу. Адольф програв із рахунком 6:8, але цей матч став визначним у розвитку шахової теорії, відкривши досі небачені комбінаційні можливості. Також це був перший чемпіонат, де використовувались шахові годинники, які створили певний ліміт на роздуми над ходом.
Усе ж після цієї поразки Андерсен дещо розчарувався в собі й тимчасово відмовився від активної гри, зосередившись на вдосконаленні ендшпіля та позиційної стратегії. Але видатні результати Адольфа ще були попереду – вони прийшли після 50 років, коли стався, наприклад, тріумф на престижному турнірі в Баден-Бадені, де позаду залишились такі шахові зірки, як Луї Паульсен і Стейніц.
Андерсен продовжував активно грати в шахи на великих змаганнях до кінця життя, вигравши ще кілька престижних нагород. Помер він через дев’ять років після тріумфу в Баден-Бадені від серцевого нападу, а свій останній спочинок гросмейстер знайшов у себе на батьківщині, на кладовищі Особовицькому у Вроцлаві.
Характеристика гри
Мало хто з шахістів так відчутно вплинув на розвиток королівської гри, як Адольф Андерсен. Тим більше, що в ту стародавню епоху не те що комп’ютерів не було, навіть ґрунтовних теоретичних праць дуже бракувало.
Шахіст із Бреслау почав розуміти стратегію гри в юному віці завдяки книзі тодішнього майстра й теоретика Льюїса, яка називалась “50 шахових партій між Лабурдонне і Макдавеллом”. Прогрес Адольфа був повільним, але його наполегливість принесла свої плоди. Його стиль був агресивним, атакувальним, або, як тоді казали, романтичним. Серед шахістів-романтиків 19 століття Андерссен був, безумовно, найкращим. Цей стиль гри характеризувався жертвами, агресивними атаками й хитрими комбінаціями, які мали будь-що призвести до мату.
Колись саме Андерсен несподівано зіграв у дебюті перший хід пішаком a3, що не вважається сильним початком. Але у 21 сторіччі польський гросмейстер Кшиштоф Дуда під час Кубка світу повторив цей хід і зміг виграти партію. Імовірно, саме вивчення ігор Андерсена надихнуло Дуду на таку несподіванку. Тож ідеї Адольфа продовжують жити навіть у 21 сторіччі, коли шахи досягли неймовірного розвитку.
Звісно, романтичний стиль вроцлавського шахіста-математика зазнав краху під час двобою з Морфі, іншим генієм, який відзначався ще більш глибоким розрахунком позиції. Але все ж це був лише епізод, усе могло бути інакше, якби Адольф розраховував ходи трохи точніше.
Підсумки
Один з найсильніших шахістів 19 сторіччя був уродженцем Вроцлава, проживши в столиці Нижньої Сілезії практично все своє життя, саме тут він і заробляв гроші на існування. Андерсен увійшов в історію не лише завдяки своїй геніальності в атакувальній грі, але й завдяки своїй чесності та благородству – рисам, які цінували навіть непримиренні суперники. Також Андерсен вражав своїм глибоким розумінням як шахів, так і математики, що свідчить про неабияку інтелектуальну гнучкість. Він був людиною, яка вміла зосереджуватися на розв’язанні проблем, не йдучи проти своєї природи дослідника.
Життєвий шлях Адольфа підкреслює рідкісну здатність поєднувати майстерність у кількох наукових галузях. Математика допомагала Андерсену бачити правильні шахові ходи й робити точний розрахунок можливих варіантів. У Вроцлаві досі шанують пам’ять Андерсена, проводячи щорічний меморіал на його честь та інші шахові турніри для дітей. А взагалі такі меморіали – це добра традиція. Наприклад, у Вінниці, Україна, проводиться турнір пам’яті Анатолія Мельника.