Тадеуш Ружевич народився 9 жовтня 1921 року в Радомсько. За 93 роки життя прославився як поет, прозаїк, сатирик, кіносценарист та перекладач угорської поезії. Цю талановиту людину заслужено вважають одним із найкреативніших продовжувачів літературного авангарду в Польщі та за її межами. Не раз Ружевича згадували як кандидата на Нобелівську премію, пише wroclaw.one.
Юні роки
З 1939 року юний Тадеуш утримував сім’ю, працюючи посильним, комірником, учнем-столяром на фабриці гнутих меблів “Thonet”. Старший брат Януш заохотив хлопця вступити до підпілля. Після навчання в таємній кадетській школі, в 1942 Тадеуш вступив до Армії Крайової з позивним “Сатир”. Воював в лісному підпіллі з 1943 по 1944 роки.
В 1944 спільно з братом Янушем, видав збірку “Лісове відлуння”. Тут були вірші, епіграми, гуморески, патріотична проза. Молодий Ружевич захоплювався творчістю Ю. Словацького та С. Жеромського, К. Каміла Бачинського. У своєму останньому послані 1943 року, брат Януш писав, що Тадеуш буде кращим поетом за нього. Після чого в 1944 його розстріляли гестапівці.
По війні
Після війни Ружевич навчався в Кракові, на історії мистецтв Ягеллонського університету. Втім, це тривало лише чотири роки. Тадеуш приєднався до неоавангардної другої Групи Краківської (Т. Кантор, Є. Новосельський, К. Мікульський, А. Вроблевський, А. Вайда).
Томи “Тривога” (1947), “Червона рукавичка” (1948) вважались революційними та надавали нові обриси поезії, котра перебувала на стадії відбудови після Освенцима. Поезії Ружевича закидали нігілізм та вплив поетів Заходу (Еліота, Паунда, Рассела). Тадеуш був скептично налаштований проти комунізму та намагався виїхати з Польщі.
Так Ружевич переїхав до Будапешту. В 1950 він відновлює своє захоплення образом простої людини. Це вже не був соціалістичний реалізм, але те, як він описував сірість людського життя, пішло від філософії “Rzęsy” Л. Стаффа.
Згодом повернувся до Польщі. В 50-х, в родині Ружевичів народилися двоє синів. Жила сім’я досить бідно, далеко від поетичної піднесенності. У своєму томі “Час, який іде” Тадеуш продовжував критикувати комунізм.
Новий Ружевич
Після смерті Сталіна Польща нарешті відкрилась Заходу. Ружевич став захоплюватись паризьким авангардом у творчості Бекета та Йонеска. Пише свою першу драму “Картотека”. Вона стала найреволюційнішим його творінням, що реформує світові досягнення театру абсурду. Абстракційне бачення, необароко та формістичні пошуки відобразились в поемі “Зелена троянда” та томі “Нічого в плащі Проспера”.
В 1968 році Ружевич оселяється у Вроцлаві. Поет є одним із тих авторів, книги яких найчастіше перекладали з польської. Відбулось це 49 раз. У 2000 році Ружевич отримав літературну премію Nike за том поезії “Мати йде”. В ньому поміщені інтимні зізнання поета, спогади про брата Станіслава, маму Стефанію, спільні фото. Уривки листів матері, коли він ще був у підпіллі 1943 року. Є також сторінка з календаря Тадеуша за 1957 рік з поміткою на даті 16 липня. Там написано, що мама померла о 10:20 ранку.
Сучасність
Сучасна творчість Ружевича відображає тривогу та гіркоту покоління, котре виросло під час боротьби з окупантом. Колишній підпільник показує свого героя як особу дезінтегровану, загублену у світі розпаду форм, позбавлену ідентичності.
Ружевич постає не лише як скептик, але і як бунтар проти світового порядку. Його “Картотека” вважається найвизначнішим післявоєнним сценічним твором. Покоління поета, котре марно намагалося шукати своє місце в хаосі сучасного життя, знайшло власне відображення в цій драмі. “Картотека” радикально розширила канон постановчих можливостей театру. За межами Польщі в тому числі.
У драмі відображені два образи: внутрішня порожнеча героя та потік явищ, людей, подій, котрі проходять крізь кімнату героя та атакують його. Саме цей твір зумів змінити обличчя європейської драматургії. Від часу прем’єри в 1960 році, “Картотека” не втрачає своєї доречності. Напевно, нема такого періоду, коли б цей твір не ставився в театрах по всьому світу. Дебютна п’єса Ружевича стала класикою театрального авангарду.
Помер поет у квітні 2014 році у Вроцлаві.
