Чи знаєте ви, що вільна торгівля у Вроцлаві існує трохи понад 200 років, і подякувати за це потрібно прусському монарху Фрідріху-Вільгельму III, який скасував цехові привілеї в Пруссії, в 1811 році?
У цій статті, на сайті wroclaw.one, ми розповімо, як проходила ця важлива економічна реформа, та якими були її наслідки для міста.
Кінець цехових гільдій
Королівський указ 1811 р. про право займатися ремеслами та торгівлею в Пруссії був сприйнятий суспільством неоднозначно. Для економіки країни в цілому він, безумовно, був прогресивним, при цьому тисячі людей залишилися без засобів для існування та компенсації матеріальних втрат.
Що насправді означав цей указ? Цехові гільдії фактично скасовувалися, оскільки втратили право видавати дозволи на зайняття ремеслом і торгівлею. Ці функції перейшли до відомства поліцейських управлінь та магістратів, які тепер наділяли сертифікатами всіх охочих. Для гільдій, що століттями контролювали торгівлю та ремісниче виробництво, це стало ударом, від якого вони так і не зуміли оговтатися.
Як ставилися до вільної торгівлі у Вроцлаві?
Вроцлав завжди відрізнявся жорстким ставленням до “чужинців”, а місцеві підприємці знали як дотримуватися своїх інтересів, навіть якщо конкурентів захищав закон. Так було з вільною торгівлею хлібом, дозволеною в місті ще наприкінці XVI ст.
Згідно з цим указом, продавати хлібобулочні вироби на ринку могли не лише члени пекарської гільдії, а й ремісники, які не входили до неї. Різниця була в тому, що одні торгували на ринку, просто неба, а інші в міських крамницях.
Влада Вроцлава контролювала торгівлю хлібом, його ціну, якість та дотримання прав продавців, проте це не заважало пекарській гільдії Вроцлава серйозно ускладнювати життя конкурентам.
Так, вони стежили, щоб хліб, який пекли за межами міста, ретельно перевіряли на відповідність нормам рецептури, якості, ваги. За найменших порушень, “некондиційний” товар конфісковували та передавали до лікарень та богоугодних будинків.
Ще однією перешкодою для приїжджих був указ про заборону вивезення з Вроцлава нереалізованої за день продукції. Цеховики використовували цей закон у своїх інтересах, скуповуючи не проданий хліб наприкінці дня за копійки.
Суворі правила торгівлі зерном також забороняли постачати його додому покупцям, що знову ж таки було на руку членам пекарського цеху, які мали стаціонарні торгові точки по всьому місту, а не лише на ринку.
Що втратили гільдії після 1811 року?
Вступ до цехового братства давав його членам численні привілеї, а сама гільдія отримувала від вступних внесків немалий дохід.
Так, згідно з архівними документами, у 1811 р. у Вроцлаві діяло близько 700 торгових та ремісничих ліцензій, що забезпечувало безбідне існування для 800 впливових сімей. Королівський указ 1811 р. позбавив їх доходів, що призвело до протестів і тиску на магістрат, який зрештою звернувся до імператора з проханням скасувати або хоча б відстрочити указ.
Зокрема, у своєму зверненні, члени вроцлавського магістрату писали, що позбавлення членів гільдій “законних” прав призведе до їхнього повного банкрутства та зубожіння, а можливі компенсації коштуватимуть скарбниці більш ніж мільйон талерів.
Однак все було дарма, “слізні” прохання не зачепили серця королівських чиновників. Автор закону “про запровадження вільної торгівлі”, міністр Карл Харденберг, заявив, що “середньовічні норми давно втратили актуальність і шкідливі для суспільства” і порадив владі Вроцлава частіше думати про права більшості, а не кількох сотень містян.
При цьому надії уряду, що все вирішиться само собою, не справдилися. Ситуація у Вроцлаві погіршувалася. Представники гільдій буквально засипали позовами мирового суддю, і у справу змушений був втрутитися імператор.
Він прибув до Вроцлава, де після довгих переговорів із цеховиками ухвалили компромісне рішення — реформу не скасували, але пом’якшили її умови та продовжили терміни проведення.
Підсумок
Торгові лавки у Вроцлаві, що стояли з початку XIII ст., знесли через 10 років, у 1821 р. На їх місці з’явилися прибуткові будинки, в яких розміщувалися магазини, що вже працювали за новими законами. Процес купівлі прав на торгові ряди йшов повільно і продовжувався ще в 30-ті роки XX ст., до приходу до влади в Німеччині нацистів.
