Імені Вільяма Штерна немає у Вроцлавській енциклопедії, немає його погруддя і в місцевому Залі слави. Марно шукати згадку про цю людину в польській Вікіпедії (відповідна стаття є лише в англійській версії). Більше того, за всю післявоєнну історію Вроцлава про Штерна не написано навіть невеликого журналістського нарису.
Водночас професор Вільям Штерн, який особисто знав Зігмунда Фрейда та Карла Юнга, був важливою персоною у Вроцлаві початку XX століття, а його система визначення рівня інтелекту актуальна до сьогодні та вважається однією з найефективніших у психології.
У цій статті, на сайті wroclaw.one, ми розповімо, хто такий Вільям Штерн, і що пов’язувало вченого з Вроцлавом.
Чи можна виміряти інтелект?
Почнемо, мабуть, з головного — професор Штерн дуже ризикував своїм ім’ям, коли заявив, що збирається виміряти рівень інтелекту, подібно до того, як у вольтах вимірюється електрична напруга, а сила струму в амперах. У результаті світ отримав систему визначення рівня IQ, і це сталося у Вроцлаві, в 1912 р.
А трьома роками раніше на борту трансатлантичного корабля «Джордж Вашингтон», що прямував до Нью-Йорка, зібралася неабияка компанія: Зігмунд Фрейд з Австрії, Карл Юнг зі Швейцарії, Шандор Ференці з Угорщини та Вільям Штерн з Німеччини, який представляв Вроцлавський інститут.
Вчені прямували до американського університету Кларка в Массачусетсі, де проходила міжнародна конференція психологів, присвячена 20-річчю заснування навчального закладу.
Зазначимо, що тоді психологія вважалася специфічною наукою і ставлення до неї у багатьох країнах, зокрема й у США, було неоднозначним. Можливо, тому про прибуття в порт судна, на борту якого знаходилися такі знаменитості, “Нью-Йорк Таймс” повідомив лише останній момент, та й то побіжно. При цьому газета згадала ім’я лише одного вченого — Вільяма Штерна, який, до речі, за кілька днів після приїзду до США став першим почесним доктором Університету Кларка.
Таким був науковий авторитет цього уродженця Вроцлава, який сперечався із Фрейдом, і суперничав із ним за звання батька сучасної психології.
Доктор Вільям Штерн
Вільям Штерн народився у Берліні в 1871 році. Його батько володів невеликою шпалерною фабрикою, а дід викладав психологію та філософію в Університеті ім. Гумбольдта у Берліні. Саме цей педагог та інтелектуал став зразком наслідування для Вільяма, який у віці 18 років вирішив серйозно займатися наукою і почав вивчати філософію та психологію.
Через багато років він назве цей час найщасливішим періодом свого життя.
У 1893 році Штерн здобув докторський ступінь, а через п’ять років поїхав за своїм учителем, професором Германом Еббінгаузом, у Вроцлав. У власній рукописній біографії, що зберігається до цього дня в архівах Вроцлавського університету, він залишив про цю подію запис: “19 липня 1897 я став приват-доцентом у Вроцлаві, здобув ступінь з філософії.”
Психологічний гурток
Свою наукову кар’єру у Вроцлаві Штерн розпочав із корисного винаходу: створив пристрій, який дозволяв вивчати сприйняття звуку людиною.
До речі, першою адресою, де він жив з 1898 по 1902 рр., була сьогоднішня вулиця Хенріка Побожного, 18 (Heinrichstrasse), пізніше Штерн переїхав на вулицю Зелінського, 101. 54 (Brandenburgerstrasse). На жаль, жоден із цих будинків не зберігся до наших днів.
Педагогічна практика у виші привела вченого до ідеї створення місцевого психологічного гуртка, де він став першим президентом. З цією метою професор надав у розпорядження студентів навчальну кімнату в єзуїтській школі-інтернаті, що на вулиці Кузнича, 35.
Щотижневі збори тривали там до пізнього вечора, а якщо дискусії затягувалися, спільнота йшла до парку Щитницького. При цьому так склалося, що найкращі учні Штерна завжди виявлялися його непримиренними опонентами.
Суперечки з Фрейдом та філософія
Окрема сторінка наукової діяльності Вільяма Штерна – це його стосунки з Зігмундом Фрейдом.
Статті останнього настільки дратували Штерна, що 1913 року він ініціював «Вроцлавську декларацію проти психоаналізу». Резолюція була опублікована та отримала серйозну підтримку у науковій спільноті.
Зустрітися і поспілкуватися віч-на-віч вчені змогли через роки, коли емоції вщухли. У 1928 р. у листі до друга Штерн зазначив: “Вчора я дві години розмовляв із Фрейдом. Це була розмова, незважаючи ні на що, дуже приємна за формою”.
Попри захоплення психологією, Штерн завжди залишався шанувальником філософії, тому робота «Людина і річ» була для нього важливішою за інші. А у своїх наукових дослідженнях, учений завжди надихався думкою Густава Т. Фехнера: «Ніщо не з’явиться і не існуватиме в тілі, якщо не з’явиться і не існуватиме в дусі». Штерн вважав це базовою закономірністю, що керує світом.
Особисте життя та дитяча психологія
Поруч із вивченням філософії, Штерн займався й експериментальною психологією, зокрема, його цікавили різниця між чоловічою та жіночою статтю. Так, у жовтні 1913 року він організував з’їзд з виховання молоді у Вроцлаві. Представлена у ньому виставка дитячих робіт, учнів “різностатевих” шкіл, за задумом, мала сприяти популяризації спільного навчання. Вчений також проводив тестування студентів на тему гендерних відмінностей у психології. Наприклад, давав завдання вказати, хто автор цього твору, чоловік чи жінка, забираючи попередньо всі підказки з тексту. Прочитавши текст, кожен мав висловити свою думку, підкріпивши її аргументами.
Водночас Штерн розумів, що навряд чи знайде порозуміння з цих питань із колегами, і був заздалегідь готовий “закритися від світу на довгі роки, а може й десятиліття”.
А ще вчений любив кататись на велосипеді. Він їздив на ньому Вроцлавом, вздовж Одри й в навколишні села.
У столиці Нижньої Сілезії Вільям Штерн влаштував і своє особисте життя — одружився з Кларою Йозефі. У подружжя було троє дітей, дві дочки — Хільда та Єва та син Гюнтер.
До речі, саме народження спадкоємців спонукало його зайнятися дослідженнями дитячого розвитку. Спочатку Штерн думав про монографію з шести частин, але завершив лише дві: «Про дитячої промови» (1907 р.) і «Про спогади та брехню у ранньому дитинстві» (1909 р.). Загалом же, з 1897 по 1916 рр., вчений створив 5 тис. сторінок рукописних нотаток.
Вигнання та еміграція
Син Вільяма Штерна, німецький письменник і філософ Гюнтер Андерс писав про батька, що він “переоцінив світ через свою скромність і недооцінив його злобу через свою доброту”.
Коли у 1931 році у Берліні зібралася Німецька психологічне суспільство, Штерна обрали його головою. Гамбурзький інститут відзначив 60-річчя вченого ювілейною книгою. Через два роки в Лейпцигу, після приходу до влади нацистів, ті самі люди викреслили його ім’я зі списків учасників, перестали посилатися на нього у своїх доповідях і не пустили до власного інституту. Як єврей, учений був позбавлений усіх посад та звань.
У результаті Штерн разом із дружиною Кларою емігрував до США, де до своєї смерті, в 1938 р., читав лекції в Університеті Дьюка в Даремі.
Чому у Вроцлаві забули про Штерна?
Вільяму Штерну не щастило з біографами та дослідниками. З незрозумілих причин Мацей Лагевський опустив його у своєму дослідженні “Вроцлавські євреї, 1850-1944”. Тим більше дивно, що професорам із Вроцлава він присвятив окремий розділ у своєму альбомі. Досі залишається загадкою, чому видатний філософ, психолог і педагог, який прожив у Вроцлаві майже 20 років, не заслужив навіть згадки у такій капітальній праці.
В Інституті психології Вроцлавського університету за всю післявоєнну історію не було написано жодної магістерської дисертації, не було організовано жодної наукової конференції, присвяченої Штерну.
І якщо ці дивацтва, ще можна пояснити тим, що вчений не створив власну школу і не забезпечив спадкоємність свого вчення, то повна відсутність згадки про Вільяма Штерна, творця унікальної системи обчислення IQ та духовного отця спільноти “Mensa”, що налічує у наш час понад 100 000 членів, у культурному полі Вроцлаві абсолютно незрозуміло.
І це при тому, що бюст Фріца Габера, котрий співпрацював з нацистами та особисто випробовував на людях іприт, знаходиться на видному місці, у Вроцлавському Залі слави.
