Німецько-польський хірург, професор університетів Кракова, Крулевця та Вроцлава Ян Антоній Мікулич-Радецький (Іоган Фрейхерр фон Мікулич-Радецький) народився на території сучасної України, у Чернівцях.
У науковій та практичній медицині він відомий як творець нової хірургічної техніки та інструментарію, антисептиків та асептиків, а також як засновник двох шкіл хірургії: польської у Кракові та німецької у Вроцлаві.
Більш докладно про життя та наукову діяльність видатного лікаря та вченого у нашому матеріалі, на сайті wroclaw.one.
Обдарована дитина з аристократичної родини
Ян Мікулич-Радецький народився в аристократичній польсько-німецькій родині, яка мешкала на території нинішньої Буковини. Його батько Андреас Мікулич був державним архітектором, а згодом імператорським радником. Мати, друга дружина Андреаса — Емілія фон Дамніц була прусською дворянкою з відомого роду. Сім’я Мікулич-Радецьких рахувалася багатодітною навіть на ті часи — Ян був восьмою дитиною.
Як і його брати та сестри, Ян був обдарованим. Вже в ранньому дитинстві він опанував кілька мов — (німецьку, російську, польську, говорив на їдиш та чеській), грав на фортепіано. Оскільки сім’я кілька разів переїжджала з місця на місце, Ян відвідував навчальні заклади Праги, Відня, Трансільванії, ходив до бенедиктинської гімназії у Клагенфурті, а закінчив навчання у 1869 році, в Чернівцях.
Вища освіта та професійна кар’єра
Вчитися на лікаря Мікулич вирішив у Відні, і це одразу призвело до конфлікту з батьком, який хотів, щоб син став юристом та вступив до Академії сходознавства. У результаті батько припинив оплачувати навчання Яна, і йому довелося заробляти репетиторством — давати уроки німецької мови та гри на фортепіано.
Так він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Генрієттою Пахер. А невдовзі, завдяки протекції впливових друзів, йому призначили стипендію від Фонду Зільберштейна, у розмірі 700 гульденів на рік.
Вчителями Мікуліча були відомі медики, так званої, “молодої віденської школи” — Йозеф Гіртль, Ернст Вільгельм фон Брюкке, Карл фон Рокітанські та інші
В 1873 р. Мікулич-Радецький відслужив рік в армії як einjähriger Arzt (“лікар-однолітка”) і пішов у запас на посаді лікаря резерву австрійського ландверу.
У березні 1875 року Ян склав державний іспит та здобув ступінь доктора всіх медичних наук. У тому ж році він зробив своїй майбутній дружині Генрієтті пропозицію.
Закінчивши університет та отримавши диплом, Мікулич вибрав для спеціалізації хірургію. Його практика проходила у Другій хірургічній клініці у професора Теодора Більрота. Спочатку Більрот скептично поставився до ідеї Мікулича стати хірургом і порадив йому знайти для себе щось більш слушне, оскільки фізично Ян був слабким, хворобливим, страждав на нервовий тік. Більрот навіть написав йому рекомендаційний лист у 1-е відділення жіночих хвороб. Микулич відвідав цю клініку, але швидко повернувся.
Клініка Більрота
Клініку Більрота Мікулич схарактеризував як майже військову організацію, із суворою дисципліною та ієрархією.
Робота була розділена між двома помічниками та вісьмома волонтерами. Наймолодші перебували під керівництвом помічника, і в міру того, як вони просувалися кар’єрними сходами, рухалися й інші. Спочатку до обов’язків Мікулича входило обстеження та спостереження за хворими, складання історій хвороби, проведення мікроскопічних досліджень хірургічних препаратів та догляд за перев’язками для всієї клініки, ведення інструментів для хірургії, проведення анестезії.
Пізніше йому дозволили самостійно оперувати під наглядом самого Більрота чи старшого помічника. На посаді волонтера він працював три з половиною роки, перш ніж його підвищили до помічника. Це сталося в 1877 році.
У 1879 році Мікулич-Радецький здійснив п’ятимісячне “турне” для підвищення кваліфікації, під час якого відвідав клініку Фолькмана в Галлі, клініку Тірша в Лейпцигу, брав участь у 8-му конгресі Німецького товариства хірургів у Берліні. Він також побував у Кілі, Мюнхені, Базелі, Кельні та Парижі.
У 1880 році в його житті відбулася ще одна важлива подія, він нарешті одружився.
Професор Мікулич-Радецький
У 1882 році Ян Мікулич-Радецькій став професором у Кракові, посівши місце на кафедрі, яке звільнилося після смерті його колеги. Крім нього, Рада медичного факультету Ягеллонського університету розглядала ще дев’ять інших кандидатів. Спочатку все складалося не дуже вдало для Яна, його прибрали зі списку кандидатів через нібито недостатньо добре знання польської мови. Проте 21 жовтня 1882 року Мікулич таки був представлений колегії медичного факультету, а 23 жовтня прочитав першу “професорську” лекцію.
У 1882–1887 роках, керуючи кафедрою та клінікою хірургії Ягеллонського університету, він організував викладання хірургії у Кракові та модернізував клініку. До Мікулича там розміщувалося близько 150 пацієнтів, операційна була маленькою, темною та погано провітрюваною. Новий керівник наказав побілити стіни операційної, розширити вікна, знайшов додаткове місце для розміщення хворих та проведення операцій.
У 1887 Мікулич прийняв пропозицію з Кенігсберга, і залишив Краків.
Кенігсберзька хірургічна кафедра
1 квітня 1887 року він “прийняв” клініку в Кенігсберзі, перемігши на конкурсній основі чотирьох кандидатів.
Загалом у цьому місті він прожив 3 роки, але через об’єктивні причини не зміг досягти поставленої мети. Тому отримавши в 1890 р. пропозицію стати директором Хірургічної клініки у Вроцлаві, він одразу погодився на переїзд.
Клініка у Вроцлаві (1890–1905 рр.)
1 жовтня 1890 року Мікулич очолив Вроцлавську клініку, з великою операційною та палатами на 90 ліжок.
Попередник Мікулича Герман Фішер перед своїм від’їздом переніс медичний заклад до будівлі Фонду Марії Йоханни Пульвермахер, що розташовується на Тіргартенштрасі (нині вул. Марії Склодовської-Кюрі). Офіційно цей заклад відкрили вже за нового директора, 1 квітня 1891 року.
До відома, в 1896 р. Мікулич став співзасновником медичного журналу “Mitteilungen aus den Granzgebieten der Medizin und Chirurgie”, що видавався в університетському містечку Йена, в Тюрингії. У 1899 році він відкрив у Вроцлаві приватну клініку на 30 ліжок, за адресою Тіргартенштрассе, 83/85, де окрім нього працювало два помічники та три медсестри.
Хвороба та раптова смерть
В 1904 році Ян Мікулич діагностував у себе онкологічне захворювання — нерентабельну епігастральну злоякісну пухлину шлунка.
7 січня 1905 року його друг Антон Ейзельсберг із Відня провів пробну лапаротомію у власній клініці Мікулича. Айзельсберг не видаляв пухлину, оскільки Мікулич заборонив йому це. Після процедури Ян повернувся на роботу, до своїх студентів, яким сказав на лекції, що “найбільше і найшляхетніше завдання лікаря – допомогти хворому, коли хірургічна допомога неможлива”.
14 червня 1905 року о 10 годині ранку Ян Мікулич-Радецький помер у власному будинку на Ауенштрасі (сьогодні ця вулиця названа його ім’ям). Йому було лише 55 років.
Похорон Мікулича-Радецького став великою суспільною подією для Вроцлава. Вченого поховали з усіма почестями — в академічній мантії. Було виготовлено його посмертну маску, на похороні були присутні делегації з різних академічних центрів. У німецькій та польській пресі було опубліковано численні звіти про похорон, посмертні спогади та некрологи.
Могила Яна Мікулича знаходиться у Свебодзіці та збереглася до наших днів. Завдяки зусиллям учнів та пацієнтів Мікулича, 27 травня 1909 року, там з’явився мармуровий барельєф роботи Артура Фолькмана.
Говорять у Вроцлаві після його смерті ще довго ходила приказка: “Улюблений Бог іде першим, а за ним професор Мікулич”.
