У наш час мало хто в Єленя-Гурі пам’ятає, що саме тут видавався журнал “Śląsk” — перший післявоєнний польський ілюстрований щомісячник у Нижній Сілезії. Ініціатива видання цього журналу народилася у колі місцевої інтелігенції, яка оселилася в Єленя-Гурі та навколишніх містах відразу після закінчення війни. Докладніше про історію цього видання читайте в нашому матеріалі, на сайті wroclaw.one.
Як з’явився “Śląsk”?
Якщо бути точним, то “Шльонськ” не був першим польськомовним виданням у післявоєнній Нижній Сілезії. Пальма першості де-факто тут дісталася виданню “Pionier”, яке вийшла в серпні 1945 року, в регіональному центрі, яким вважалася на той час Легниця. Однак є один нюанс — насправді “Піонер” був звичайною газетою.
До речі, Легниця недовго раділа наявності власного видання, бо у жовтні 1945 року газета перебралася до Вроцлава. Пізніше її перейменували на “Słowo Polskie”, яке виходило до початку 90-х років.
Таким чином, багатосторінковий ілюстрований “Шльонськ”, якщо й не був першим польськомовним ЗМІ у повоєнній Нижній Сілезії, то щомісячником точно.
З весни 1946 р. журнал друкували у Вроцлаві, а головна редакція розташовувалася в Єленя-Гурі, що на вул. Norwida 9 (з 1945 року Schönaustrasse). Ініціаторами видання журналу, а пізніше членами його редакції, стали представники місцевої інтелігенції — поет Едуард Козиковський, Казімєж Маєвський, Людвік Скужак та Стефан Кучинський. Останній був головним редактором з першого і до останнього дня існування журналу.
Про що писали в “Шльонську”?
Тематика статтей була дуже широкою. У щомісячнику обговорювалися важливі питання минулого та сьогодення, наприклад, неоднозначні історичні події в Сілезії та сучасні проблеми інтеграції регіону в культурне поле країни.
Видання польського щомісячника в Нижній Сілезії мало на той час велике суспільне значення. Коли вийшов його перший номер, у Сілезії ще проживало близько 1,2 млн німців, а поляків лише 700 000 осіб.
Їхнє організоване переселення під керівництвом Владислава Гомулки та Ministerstwa Ziem Odzyskanych (міністерства відновлених територій) почалося в лютому 1946 р.
До речі 1946 для Польщі (і для Нижньої Сілезії) був багато в чому переломним. У країні вводилася національна валюта, у Вроцлаві запрацювала Польська радіостанція і почав видаватися “Сілезький історичний щоквартальний журнал Sobótka” (який виходить, до речі, і в наш час).
Чому закрили Śląsk?
На тлі цих позитивних подій ситуація з журналом “Шльонськ” виглядала не райдужною. На жаль, вдалий початок не вилився в подальші роки його розквіту та розвитку. Причиною кризи у видавництві стали внутрішні розбіжності, відсутність підтримки з боку влади та складна політична ситуація в Польщі. Все це за якихось два роки спричинило поступовий крах журналу.
Першою ознакою кінця, що наближався, стали нерегулярні виходи видання. Переїзд «редакції», яка складалася, по суті, з однієї людини — Стефана Кучинського, в політично складний і нестабільний Вроцлав, стан журналу не покращив, а скоріше навпаки.
У 1948 році Вроцлав став ареною «великих подій» на місцевому та національному рівнях. У липні в місті пройшов Конгрес Єдності Польської Молоді, під час якого кілька організацій, що діяли раніше, «добровільно» об’єдналися в одну під назвою Союз Польської Молоді. Того ж місяця під егідою Міністерства відновлених територій у Вроцлаві відбулася виставка “Відвойовані території”.
Чому це важливо? Саме вона і стала подією, якій був присвячений останній номер “Śląska” і яка в результаті призвела до його закриття.
Після неоднозначно сприйнятої “у верхах” виставки пролунав грім “оргвисновків”. У результаті організатора заходу Владислава Гомулку, який опікувався журналом, звинуватили у правих та націоналістичних ухилах та посадили у в’язницю. Коли ж він вийшов звідти в 1956 р. місце “Śląska” вже було зайняте — в Єлені-Гурі виходила нова газета “Tezy Jeleniogórskie” і місцевий журнал “Nowiny Jeleniogórskie”.
Де в наш час можна знайти щомісячний журнал “Śląsk”? Його архівні копії можна прочитати в електронній бібліотеці Єленя-Гура, а в оригіналі — в Єленягурському відділенні державного архіву у Вроцлаві та в бібліотеці Музею Карконоші.
