3 липня 1815 р. у Буківці, поблизу міста Ковар, у своєму родовому маєтку, помер граф Фрідріх фон Реден, який залишився в історії Польщі, як реформатор промисловості Сілезії. У цій статті, на сайті wroclaw.one, ми розповімо про роль видатного вченого та підприємця у розвитку економіки краю.
Вчений та аристократ
Фрідріх Вільгельм фон Реден народився 1752 р., на Півночі Німеччини, у місті Гамельн. Радени були аристократами та переконаними протестантами, а батько Фрідріха успішною та забезпеченою людиною. Він був придворним радником імператора і володів кількома маєтками на околицях Гамельна. Там, власне, Реден і провів своє дитинство.
У Гамельні він пішов до школи, потім навчався в кількох університетах — у Геттінгені, Клаусталі, Галлі та Ганновері, де вивчав природничі науки та гірниче право. У результаті Реден отримав диплом державного службовця, після чого разом зі своїм дядьком Фредеріком Хейніцем вирушив, як заведено тоді, у турне Європою.
Очевидно, під час цих поїздок Фрідріх і прийняв остаточне рішення щодо своєї майбутньої професії, в чому чималу роль відіграв і його дядько Фредерік, один із найкращих у Німеччині фахівців у гірській та металургійній справі.
Втім, Фредерік Хейніц був видатною особистістю з усіх боків, — він володів сімома мовами, добре розумівся на структурі європейської промисловості, був засновником першої у світі академії гірничої справи у Фрайберзі.
У 1776 р. Реден і Хейніц відвідали найбільші промислові центри Англії — Бристоль, Солсбері, Манчестер, Бірмінгем, Шеффілд. Метою цієї поїздки було вивчення роботи кам’яновугільних шахт та коксохімічних заводів. Цікавив їх також процес виплавки чавуну, лиття сталі, прокат металів, влаштування вантажопіднімальних та парових машин, загалом усе, що було пов’язане з промисловим обладнанням та новими технологіями.
Зазначимо, що багато технічних новинок, “підглянутих” у Британії та інших європейських країнах, Реден пізніше втілив у життя при створенні підприємств у Верхній та Нижній Сілезії.
Батько промислової революції у Сілезії
Повернувшись до Німеччини, Фрідріх Реден влаштувався на кафедру гірничої справи та металургії у Берліні та вступив до Гірської академії у Фрайберзі.
У 1778 р. його призначили камергером та старшим радником з питань гірничої справи при імператорському дворі. А вже через рік, після інспекційної поїздки до Верхньої Сілезії, Реден подав імператору звіт і детальну програму економічного відродження регіону.
У його доповіді наголошувалося на необхідності серйозних геологічних досліджень і картографії території Сілезії. Вчений також настійливо радив внести законодавчі зміни до процедури розробки родовищ та провести реорганізацію адміністративного управління регіоном.
В 1779 р. Фредерік Хейніц, який на той час став державним міністром і фактично керував урядом Пруссії, прибув до Силезії. А разом із ним приїхав і Фрідріх Реден, якого незабаром, за протекцією Хейніца, призначили директором Державного гірничого управління, зі штаб-квартирою у Вроцлаві. З діяльності цієї організації й розпочалася промислова революція у регіоні.
Редену вдалося включити до складу її управління багатьох видатних учених та підприємців, перед якими було поставлене амбітне завдання — у стислий термін створити промисловий басейн на схід від Ельби.
Його будівництво почалося з відкриття великих покладів вугілля в Тарновських горах. Невдовзі на цьому місці звели шахту “Królowa Luiza“. Це була “перша ластівка” майбутньої економічної реформи, після чого шахти та сталеливарні комбінати стали відкриватися один за одним по всьому регіону.
Змінювалась і транспортна інфраструктура. Так, за ініціативою Редена, щоб прискорити доставлення продукції та сировини, було прорито Клодницький канал, що дозволило перевозити промислову продукцію з Верхньої Сілезії судноплавною Одрою.
На жаль, подальші плани Редена щодо розвитку гірничої справи та металургії у Сілезії перекреслила війна з Францією, 1806-1807 рр. Після поразки Пруссії Реден залишився на посаді міністра. Однак після укладення в 1807 р. Тильзитського миру, його звільнили зі служби, без права на пенсію. Офіційно “через необхідність економити державні заощадження”. Насправді багато членів королівської сім’ї не змогли пробачити Редену його зраду та співробітництво з Наполеоном.
Щодо гірничодобувної промисловості Сілезії, то реформи Редена дали їй настільки потужний поштовх розвитку, що вона зуміла пережити кризові роки війни, без державних дотацій, а після укладання миру швидко відновилася і продовжила розвиватися.
