Школи, університети, гімназії та ліцеї — в наш час це норма існування, яка логічно вписується в структуру сучасного суспільств. У XXI ст. відвідування навчального закладу не є чимось надзвичайним. Мало того, навчання дитини це нагальна необхідність, яка дає можливість досягти у майбутньому успіхів у житті та реалізувати власний потенціал.
Але так було не завжди. Після падіння Римської імперії, Європа пережила століття “темних” часів, коли системної освіти не існувало, а грамотних людей можна було перерахувати на пальцях. Та згодом все змінилося, і вже в XIII столітті, у Вроцлаві можна було почути скарги невдоволених дітей, яких батьки зранку відправляли до школи. ..
В цій статті, на сайті wroclaw.one, ми розповімо, як та з чого зароджувалася освіта у Вроцлаві та регіоні
Зародження освіти
Про те, звідки бере свій початок вроцлавська освіта, відомо небагато. Історики можуть лише припускати, що її зародження відбулося в ранньому Середньовіччі, найшвидше за все, при одному з місцевих соборів. Церква в той час була не тільки релігійною, але й просвітницькою організацією.
До речі, навчальні заклади існували й при жіночих монастирях. Так, у правилах кларисок(жіночий орден Римо-католицької церкви) вказано, що більш талановиті дівчата мають право навчатись у настоятелів.
Приблизно в той самий час в регіоні з’явилася і перші бібліотеки, в яких зберігалися описи важливих подій в державі.
Перші бібліотеки та парафіяльні школи Вроцлава
Паралельно з появою школи, у Вроцлаві почалася будова і “капітульної” бібліотеки, у якій зберігалися перші щорічники та календарі. В книгах можна було знайти унікальні на той час відомості про місцевих правителів, наприклад, як герцог Польщі, Казимир Реставратор в дитинстві був направлений на навчання до кафедральної школи у Кракові, та, що його батько Мєшко II, знав латинську та грецьку мову й навчався в кафедральній школі.
Як пишуть історики, цей заклад був справжньою гордістю Вроцлавських єпископів. На жаль унікальна книгозбірня втрачена. В 1635 р. шведи вирішили заволодіти нею, але корабель з книгами потонув в річці Одрі.
Взагалі у XIII століття в Польщі сталися значні зміни в плані освіти. Крім кафедральних та монастирських шкіл з’явилися і парафіяльні школи. Спочатку вони були виключно з релігійного спрямування та займалися вихованням майбутніх священників. Тому в їх програму входила лише латинська граматика, риторика та діалектика. Але згодом навчальна програма урізноманітнилась. Це звісно залежало від географічного розташування, та фінансових можливостей парафіян, але поступово школи пристосувались до потреб місцевих жителів та дітей які туди ходили. Зокрема з’явилась потреба в освічених містянах які вміли читати й писати, оскільки почались видачі документів в книжних канцеляріях
Таким чином, у столиці Сілезії, поряд з наявними установами – кафедральною школою та внутрішніми школами при домініканському, францисканському та августинському монастирях відлюдників – були створені парафіяльні школи. Першим навчальним закладом такого типу стало заснована у 1267 році школа при парафії св. Марії Магдалини.
Папський легат Ґвідо звернувся з цього приводу до городян, та закликав дітей, що жили за межами міста, відвідувати її. За його словами, навчання за мурами міста повне труднощів та незручностей, важка дорога, вузькі мости та інші негаразди. на відміну від більш безпечних парафіяльних закладів.
Що викладали в парафіяльних школах
У 1288 році у Вроцлаві був заснований колегіум святого Хреста, а в 1293 році парафіяльну школу при церкві святої Єлизавети. В парафіяльних закладах вчили молитви, церковний спів та що важливіше, абетку, писати й читати. Цікаво, що на початку XIII століття більшість населення Вроцлава була неписьменною. Через сто років картина істотно змінилася. Про покращення рівня освіти свідчить збільшення кількості письмових документів та різних написів у громадських місцях, які залишили після себе городяни.
Парафіяльні школи фінансувались з різних джерел. Витрати покривала церква, батьки частково допомагали фінансами, а міська рада ремонтувала приміщення. Старання суспільства окупились. В першу чергу, уміння читати й писати допомагало в торгівлі та спонукало людей до продовження освіту — вступу до європейських університетів.
На той час Сілезія вже була під контролем Чехії, але більшість студентів все одно їздила здобувати вищу освіту у Краків. До слова, до 1510 року, в Краківському університеті навчались 400 студентів з Вроцлава.
Заснування університету
Власний університет був необхідний міщанам Вроцлава, оскільки закордонні виші були доступні лише для еліти. Ініціаторами цього проєкту, на межі XIV-XV століття, стали секретар міської ради Грегор Маренберг і радник Ганс Гаунольд. Саме вони пішли до короля в 1505 році, щоб той дав згоду на заснування вишу. 20 липня 1505 року король Богемії та Угорщини Владислав Ягеллон підписав акт про заснування гімназії в Буді. Король пояснив що його приваблювало в цій ідеї. За його словами, для успішного розвитку християнської релігії, слави та піднесення королівства і самої Корони, потрібен університет. В закладі мали працювати професори, які б викладали принципи теології та канонічне імператорське право, а також філософію, медицину, граматику, діалектику, риторику, поетику, арифметику тощо.
Історики сперечаються чому папа Юлій II не дав згоду на побудову закладу. Деякі стверджують, що університет мав утримуватись на кошти духовенства, і це могло зменшити прибутки Церкви. Інші вважають що згоду зірвали краківські професори, які остерігалися конкуренції. Хай там як, але ця ідея залишилася на папері, і про вищий заклад у Вроцлаві забули на довгі роки.
А радники в магістратурі взялись за більш реалістичний проєкт, а саме реформацію шкіл.
Реформація та реформа шкіл
Вроцлавські міщани масово приєднувалися до реформаційного руху. У 1523 році було започатковано протестантські служби у церкві св. Марії Магдалини, а через два роки євангелісти заволоділи церквою святої Єлизавети. Настоятелем цієї церкви в тому ж році став Анджей Вінклер. І саме він почав ґрунтовну реформу освіти. У парафіяльних школах учні почали вивчати класичні мови та елементи природничих наук.
Вінклер не дожив до того часу, коли його зусилля були оцінені. Саме за правління його наступника Петра Вікентія, школа при церкві св. Єлизавети досягла статусу середньої гімназії. Другий об’єкт у Вроцлаві, школа при костелі святої. Марії Магдалини, статус гімназії отримала пізніше, у 1643 році. Однак обидва заклади швидко стали дуже популярними в Сілезії.
Попри не найкращі житлові умови, спочатку їх відвідувало 400 учнів, а в XVII столітті їх кількість зросла до 800. Кажуть, кожен, хто виходив зі стін вроцлавських гімназій, міг піти на любу роботу.
Своєю чергою, Магістрат Вроцлава підтримав цей рух. Влада довірила функції радників найвидатнішим представникам Вроцлавської Реформації, а в 1542 р. заснувала спеціальну шкільну канцелярію, завданням якої був нагляд за фінансами навчальних закладів, переданих місту.
Через сотні років виявилося, що впертість і зусилля дали добрі результати. Тодішня робота стала основою для розвитку польської освіти, а сучасний Вроцлав в наш час може похвалитися численними навчальними закладами.
