Історія першої духовної семінарії Вроцлава

Вроцлавську семінарію, яка стала першим духовним навчальним закладом у Нижній Сілезії, було засновано місцевим єпископатом, у жовтні 1565 р. згідно з постановою Тридентського собору. 

Більш детально про її історію у нашому матеріалі, на сайті wroclaw.one.

Побут та повсякденне життя  семінаристів 

Першим настоятелем семінарії став священнослужитель Теодор Лінданус. Лекції для студентів читали у церкві святого Мартіна. У 1575 р. єпископ Мартін Герстман переніс заклад в місто Ниса, щоб захистити його від впливу протестантів, популярність яких в той час стрімко зростала.

У новому місті за духовною та інтелектуальною формацією учнів слідкували монахи з Ордену єзуїтів. Після закінчення ‘’Тридцятирічної війни’’, молодь яка поглиблено вивчала теологію, могла поїхати у Вроцлав, щоб продовжити там навчання. 

1656 рік став переломним для духовної семінарії, оскільки її знову перенесли до Вроцлава, за наказом єпископа Леопольда Габсбурга. Серйозною проблемою для церковної влади були важкі фінансові умови та злидні, в яких опинився заклад. Проте високий рівень викладання та можливість присвоєння наукових ступенів були великою радістю для керівництва семінарії, яке горіло самою ідеєю. Згодом в навчальному закладі з’явився ще один факультет — філологічний, у зв’язку з чим зросли вимоги до вступників.

Реформація та її наслідки

У XVI столітті рух протестантів ставав дедалі популярнішим, що у результаті вплинуло на діяльність усіх духовних навчальних закладів у Нижній Сілезії. Їх кількість у 1586 році рекордно скоротилась. Щоб протистояти впливу протестантів, єпископ Еліас Даніель Зоммерфельд створив власний центр формації богослужіння. Це стало можливо завдяки допомозі представниці одного з найвідоміших родів Прусського королівства — Амалії фон Гацфельд, зокрема, на її кошти, в місті, збудували новий будинок для семінаристів.

Єпископ Нойбур, якому де факто підпорядковувалася перша семінарія Вроцлава, прийняв рішення об’єднати чинний заклад з новоствореним. Об’єднаним училищем керував кафедральний капітул, а єпископ опікувався студентами, та релігійно-правовою системою.

Нове приміщення називалось Collegium Marianum та було призначене не тільки для проживання семінаристів, але й для їх аскетичної та духовної формації. Лекції студентам читали в Академії Леопольдинській.  

Як вчилися у Вроцлаві на священників 

Єпископ Еліас Даніель Зоммерфельд створив статут, згідно з яким, майбутні священники вивчали філософію та теологію в єзуїтському закладі, а повну релігійну освіту здобували в духовній семінарії. У 1814 році єпископ Йозеф фон Гогенлое, розробив новий принцип навчання на священника. За його задумом, курс тривав 7 семестрів  і закінчувався  усним іспитом перед комісією, яка складалася з професорів богословського факультету, директора семінарії та каноніка делегата. Нове положення прийняли у 1828 році, і воно залишалося чинним до 1888 року.

Згідно з рекомендаціями вищих церковних ієрархів, учні складали перший іспит з богослов’я. Це включало філософську та богословську пропедевтику (підготовчий курс у будь-яку науку), апологетику (наука що доводить існування релігії), патрологію (розділ християнського богослів’я, що вивчає твори отців Церкви від часів зародження християнства) та саму історію Церкви.

 

Герменевтику (напрям наукової діяльності, пов’язаний з дослідженням релігійних текстів) та археологію семінаристи здавали після 4 семестрів навчання. Після 6 семестрів був іспит з догматики (розділ теології, в якому вивчається систематизований виклад положень будь-якої релігії) морального богослов’я та душпастирства (навчання духовним керівником ввіреної йому пастви). 

Іспити відбувались по закінченню курсу, та проходили з інтервалом у декілька днів. Під час навчання, студент сам створював власну програму, та обирав лекції які йому подобались. За тим, як вчаться студенти, стежили декан богословського факультету та директор пансіону, де жили учні. Після сесії, випускники, щоб підготуватися до служіння, поступали в семінарію. На початку 19 століття, навчання в семінарії займало пів року. В 1844 році навчання продовжили до року, з жовтня по червень.

Після вступу до закладу, студенти мали 14 днів духовно відновлюватись та сповідатись. Цей порядок був обов’язковим, та розробленим для того, щоб майбутні священнослужителі усвідомили обов’язки, проблеми та сенс професії, яку вони обрали. Реколекція була частиною життя кандидатів, вони мали її проходити через 8 днів після Великодня, та за 3 дні перед “великими” святами. Випускники щодня мали відвідувати богослужіння, збиратися разом для спільної молитви тричі на день, а вільний час витрачати на духовні роздуми.

Учням була дана рекомендація читати Святе Письмо. Усі ці правила були включені до регламенту – Statuta seminaria clericalis Vratislaviensis, у 1842 р., розробленого Джозефом Зауэром.

Суспільне життя та товариства

Студенти-богослови брали участь в університетському житті та були членами різноманітних організацій, в тому числі й таємних, наприклад, забороненого владою Літературного слов’янського товариства.

Ще одне товариство, яке об’єднувало семінаристів з Верхньої Сілезії, було утворено в 1863 році та називалось — “Товариство польських верхньосілезців”.

У 1880 році було засновано Верхньо-Сілезьке товариство, а в 1892 році – Наукове товариство верхньосілезьких академіків. У 1895 р. в єпископському пансіоні заснували польський гурток, який, поставив перед собою за мету популяризації польської мови. У студентській громаді Вроцлава існували також Гурток Братства «Студент» і Національна Група.

Через напружену політичну ситуацію у Польщі 1876 року, семінарію та пансіонат було зачинено. Студентам довелось їхати за кордон до Праги, Риму та Регенсбурга, Баварії та Вашингтону.

Повторне відкриття закладу у Вроцлаві стало можливим завдяки акту 14 квітня 1886, у семінарії на той час було лише 26 учнів.

Друга світова війна та післявоєнне відновлення

Друга світова війна та її наслідки внесли свої корективи у життя семінаристів. Через значні руйнування Вроцлава місцеві учні у перші повоєнні роки готувалися до священства у закладах Кракова. Навчальний заклад у Вроцлаві для 24 студентів було відкрито 8 жовтня 1947 року. Під час Святої Меси проповідь виголосив тодішній Апостольський Адміністратор з Ополе – Болеслав Комінек.

Болеслав за своє життя був римо-католицьким священником, Вроцлавським митрополитом, “за заслуги в галузі громадської роботи” його нагородили Золотим Хрестом. У той день він висловив велику радість з приводу відкриття духовного університету у Вроцлаві та заявив, що майбутнє належить тим, хто не боїться ризику.

З часом зруйновану будівлю відремонтували, не в останню чергу завдяки праці самих студентів. Першими лекторами повоєнної Вроцлавської духовної семінарії були професори зі Східних Кресів.У 1968 році у Вроцлаві було відкрито Папський теологічний факультет.

За 450 років існування Вроцлавська семінарія випустила багато священників, єпископів, теологів і душпастирів. Всі вони служили народу Нижньої Сілезії, незалежно від того, якою мовою говорили люди, якою вони були національності і яка у них була освіта. Сьогодні духовна семінарія у Вроцлаві продовжує церковну місію підготовки священників для служби Божої.

More from author

Як побудована система освіти у Польщі: що потрібно знати іноземцям?

Українці, які переїхали до Польщі разом з батьками, мають можливість продовжити або розпочати освітній процес за кордоном. Очевидно, що польська система освіти відрізняється від...

Чому так важливо просувати свою компанію в Інтернеті?

У сучасному діловому світі, де все більше діяльності переміщується в онлайн-світ, просування компанії в Інтернеті стає ключовим елементом успіху. Чому так важливо інвестувати в...

Посібник зі ставок на настільний теніс у букмекерській конторі Rabona

Настільний теніс – гра, в якій двоє гравців змагаються за перемогу, як і в традиційному тенісі. Очки нараховуються, коли один гравець не може вдарити...
.,.,.,.,.