“Наш клас” та ігри “free to play”, чим ще здивує Мацей Попович?

Поки однокурсники грали у комп’ютерні ігри та розважалися на студентських вечірках, Мацей Попович створював свій перший бізнес вартістю сотні мільйонів злотих. Йдеться про супер популярну свого часу у Польщі соціальну мережу “Наш клас”. Ще за кілька років програміст представив на Варшавській фондовій біржі компанію з виробництва “безплатних” ігор. І це знову був прорив.

У цій статті, на сайті wroclaw.one, ми розповімо, як молодий IT-фахівець із Вроцлава став доларовим мільйонером і чого це йому коштувало.

Як з’явився “Наш клас”

Засновник «Нашого класу», Мацей Попович, напевно, успадкував гострий розум свого батька — професора, спеціаліста з квантової фізики. До того ж з таким батьком він завжди був у курсі основних новин зі світу високих технологій. Та й із можливостями Інтернету хлопець познайомився на кілька років раніше, ніж широка публіка.

Навчання в університеті давалося йому легко, але Мацей особливо не старався. Замість щоденних занять він цілими днями грав на комп’ютері та розвивав свої навички у галузі ІТ. При цьому Попович не був стереотипним IT-самітником, навпаки, у нього завжди була купа друзів, з якими він проводив багато часу.

Імпульс до створення проєкту, який дозволив Поповичу увійти в історію польського Інтернету, вочевидь, не був фінансовим. В одному з інтерв’ю він розповів журналістам, що, створюючи “Наш клас”, думав виключно про свій комфорт. Так, Мацея дуже дратувало, що для запрошення друзів на вечірку йому доводилося шукати їх номери телефонів або адреси електронної пошти. А потім ще й спілкуватися з кожним окремо. Тому “Наш Клас” замислювався як інструмент для розсилки запрошень усім користувачам одночасно.

Технічно завдання було йому під силу і все ж, зізнається Попович, сам він навряд чи досяг успіху. На щастя, йому вдалося переконати в правильності своєї ідеї трьох друзів — графічного дизайнера Лукаша Адзинського, який мав дивовижне почуття естетики, великого знавця інформаційних технологій та володаря фотографічної пам’яті Міхала Бартошкевича, і неймовірно ефективного, за словами Поповича, програміста Павла Ольхава. У цій компанії Мацей став сполучною ланкою, а згодом і лідером маленького колективу.

Робочі навички майбутній «Наш клас» відточував у ході ІТ-спарингів, коли окремим командам потрібно було вирішувати завдання, що вимагали математичних знань та вміння створювати алгоритми, які потім слід було перетворити на реальну програму. У процесі цих “змагань” друзі багато чого дізналися про свої сильні та слабкі сторони, а також навчилися працювати у групі. Сам проєкт порталу створювався в ході багатогодинних “засідань” у вроцлавському кафе Empik.

Як зізнавався пізніше Попович, найприємнішою частиною цього проєкту став концептуальний етап, за яким було кілька тижнів напруженої праці з програмування “скелета” вебсайту. Після створення “сценарію” сайт розпочалася робота з графікою, завдяки якій “Наш клас” і набув добре знайомої всім форми.

Дебют та розкрутка

“Наш клас” “дебютував” у мережі 11 листопада 2006 року. Його творці, бажаючи донести до потенційних користувачів інформацію про нову соціальну мережу, запланували маркетингову кампанію, що, до речі, попри заяви Поповича про відсутність комерційної складової проєкту, говорить, що “планка” насправді стояла вище.

Хлопці надрукували 1000 плакатів та власноруч розвісили їх в університетах Варшави та Вроцлава. Кількість користувачів почала зростати й за три місяці перевищила 100 000 осіб. Переконавшись в успіху, автори сайту відмовилися від подальшої “плакатної” кампанії. Перші місяці роботи вони займалися лише адмініструванням та розвитком соціальної мережі вдома

Перші успіхи

Свій офіс у порталу з’явився влітку 2007 року. Щодо подальшої ролі Поповича, то запустивши “Наш клас”, майбутній мільйонер відійшов від програмування та зайнявся діловою частиною бізнес-проєкту.

Рекламодавці помітили швидке зростання числа користувачів, і вже за місяць “Наш клас” став приносити прибуток, який, втім, швидко “з’їли” термінові інвестиції – купівля нових серверів та інші необхідні витрати. При цьому учасники соціальної мережі постійно скаржилися на часті збої в її роботі та заставку: “Сервери перевантажені… Будь ласка, спробуйте ще раз, за хвилину”.

У результаті постійна нестача коштів змусила Поповича наважитися на продаж частини акцій зовнішньому інвестору. Втім, це не було проблемою, оскільки спочатку охочих вкласти гроші в структуру було достатньо, а суми пропозицій ставали дедалі вищими.

Восени 2007 року фонд European Founders придбав понад 20% акцій соціальної мережі “Наш клас”. Сума угоди не розголошувалась, але експерти оцінили її у 3–5 млн злотих. Це означало, що вартість всього сайту на той момент становила щонайменше 15 млн злотих.

Теоретично з цього моменту Мацей Попович та його друзі могли вважати себе мільйонерами. Однак насправді основна частина коштів, отриманих від продажу акцій, використовувалися в інвестиційних цілях, і лише мала, надходила на особисті рахунки. Молодий мільйонер зізнавався в інтерв’ю, що отриманих грошей йому ледь вистачило на пристойний автомобіль.

Кінець  “Нашого класу”

У червні 2008 року у ЗМІ з’явилася інформація про придбання 70% акцій соціальної мережі “Наш клас” естонським інвестиційним фондом Forticom. Інші 30% залишилися в руках Поповича та його команди. Говорячи мовою бізнесу, це був комерційний успіх — вартістю 200 млн злотих.

Покупець, своєю чергою, отримав платформу, яка з 14 млн користувачів була тоді на піку своєї популярності. Однак дивлячись на подальшу долю творців сайту, можна запідозрити, що вони передбачали майбутню долю проєкту, зокрема, небезпеку, конкуренцію з Facebook,  який завоював ринок. І мали рацію.

Вже у 2010 році почалося лавиноподібне зниження кількості активних користувачів, багато з яких повністю видалили облікові записи, а інші закинули їх. Вже наступного року портал Цукерберга випередив своїх внутрішніх конкурентів за популярністю. Причиною цього стало кілька невдалих нововведень, зміна назви сайту та спірні правила, згідно з якими “Наш клас” отримав право використовувати фотографії користувачів у маркетингових заходах, без їхньої згоди.

Хвиля обурення викликала падіння кількості активних облікових записів, що обчислюються мільйонами. Багато членів онлайн-спільноти також були незадоволені введенням функції мікроплатежів, завдяки чому користувачі могли дарувати один одному віртуальні подарунки.

Потрібно також взяти до уваги й потужність маркетингової політики Facebook, яка зробила його моднішим, ніж “Наш клас”.

Мацей Попович залишив «Наш клас» навесні 2011 року, оскільки бачив, що його проєкт здає позицію. Крім того, нові власники відкинули його пропозиції суттєво змінити сервіс. Однією з таких ідей Поповича була розробка ігор Free to play. У будь-якому випадку, йдучи з “Нашого класу”, Мацей знав, чим він буде займатиметься найближчими роками. 

Що таке Free to play?

Компанія Ten Square Games, яка займалася виробництвом ігор, була запущена Поповичем та його партнером Аркадіушем Перналем восени 2011 р. на кошти, отримані від продажу “Нашого класу”. Підприємство з революційною ідеєю “безплатних ігор” спочатку розташовувалося в офісі площею 10 квадратів метрів.

У чому полягала суть Free to play, на яких Мацей Попович заробив статок? Насправді феномен “безплатних ігор” у тому, що вони лише здаються безплатними. Завантажити, встановити та навіть теоретично грати можна дійсно безплатно. Ось тільки досягти будь-яких результатів у такому режимі не вийде. Для цього знадобиться кредитна картка, за допомогою якої ви придбаєте різні віртуальні предмети або навички, що допомагають у подальшому ігровому процесі. У багатьох іграх цього типу також можна здійснювати платежі за деталі, що не впливають на ігровий процес, наприклад, за унікальний зовнішній вигляд аватара персонажа.

Революційність ідеї Поповича полягала в тому, що в класичній моделі виробництва ігор “авансом” витрачаються мільйони, з надією  що продукт добре продаватиметься, тобто ризик прогоріти досить високий. Ігри, розроблені в Ten Square Games, зроблені за іншим принципом. Їх можна модифікувати та розвивати протягом багатьох років. Саме час отримання доходу, за словами Поповича, є мірилом успіху їхнього продукту, і «наша бізнес-зала полягає в тому, щоб гравець хотів грати з нами протягом місяців, якщо не років». Зважаючи на довгостроковий життєвий горизонт титулу та градацію інвестицій, активність у цьому секторі більш передбачувана, а потенційний ризик нижчий.

Першим великим успіхом Ten Square Games став симулятор риболовлі, представлений у 2012 році. Його завантажили понад 50 мільйонів користувачів. І попри те, що з моменту випуску цієї гри минуло вже 10 років, прибуток, отриманий від неї, як і раніше, залишається на високому і стабільному рівні.

More from author

Чому у Вроцлаві забули про Вільяма Штерна?

Імені Вільяма Штерна немає у Вроцлавській енциклопедії, немає його погруддя і в місцевому Залі слави. Марно шукати згадку про цю людину в польській Вікіпедії...

Професор Людвік Хіршфельд та його перша лекція у Вроцлавському університеті

Професор Людвік Хіршфельд – відомий польський вчений-бактеріолог, засновник вітчизняної школи імунології. Ключовим напрямом його наукових досліджень були експерименти з групами крові. Хіршфельд відкрив закони...

Профессор Людвик Хиршфельд и его первая лекция во Вроцлавском университете

Профессор Людвик Хиршфельд — известный польский ученый-бактериолог, основатель отечественной школы иммунологии.  Ключевым направлением его научных изысканий были эксперименты с группами крови. Хиршфельд открыл законы...
.,.,.,.