Епоха Відродження подарувала світу відомих скульпторів Леонардо да Вінчі, Рафаеля Санті, Донателло та Мікеланджело Буонарроті. Цих митців у сучасності може знати пересічний громадянин, адже саме на їхню честь були названі персонажі мультфільму “Черепашки-ніндзя”, пише сайт wroclaw.one.
Найвідомішими скульптурними роботами Мікеланджело були “Голова фавна”, “Битва кентаврів”, “Мадонна біля сходів” та знамените “Розп’яття”, де Ісус був зображений оголеним. Леонардо да Вінчі прославився своїми роботами “Таємна вечеря” та “Джоконда”. Донателло здебільшого славився скульптурами святих. Так на світ з’явилися бронзові постаті святого Марка, Давида та Георгія. Рафаель відомий своїми фресками. Найвідоміша була намальована у “Афінській школі”.
У Німеччині відомим був Тільман Ріменшнайдер. Він був одним із найбільш плідних та багатогранних скульпторів періоду Відродження. Також варто згадати Йорга Сілінга, який був талановитим різьбярем по дереву. На території сучасної Польщі народився відомий скульптор Себастян Чесек, який також вважався німцем, але працював у Львові. Така ж доля була й в уродженця Вроцлава Андреаса Бемера, який не лише був талановитим скульптором, а й дуже хорошим архітектором.
Дата народження
Андреас Бемер був відомим скульптором не лише на теренах Львова, але про дитинство митця нічого не відомо. Достовірно історики навіть не знають його дати народження. Вперше про скульптора згадується у 1584 році, і на той момент Андреасу Бемеру було десь 30 років. Серед згадок є також місце народження, а це Вроцлав, і той факт, що він вважав себе німцем.
У підсумку історики зійшлися на думці, що Андреас Бемер народився приблизно у 1555 році. Звичайно ж, про число та місяць народження навіть і не згадували. Також залишається невідомим його дитинство. Чи здобував він освіту у рідному Вроцлаві, чи вже вчився у Львові? Ким були його батьки за професією, також встановлено не було.
Життя у Львові
Андреас Бемер вже доросле життя прожив у Львові. Там він працював у львівському цеху будівничих. В історичних записах є цікавий факт, що у Бемера було прізвисько Нерихлий через його повільність у роботі. Цехмістер Войцех Капінос охарактеризував Бемера як професіонала своєї справи, який гуляє у своїх мріях.
З 1590 року він орендував приміщення у селі Чернієві (Івано-Франківська область). Там домовився з власниками, що буде розраховуватися статуями, які власники будівлі змогли продавати на ринку. Роботи Андреаса Бемера продавалися непогано, і це влаштовувало господарів Станіслава та Мартина Бидловських.
Вже у 90-ті роки XVI століття Андреаса Бемера знали у Львові як автора багатьох проєктів. У 1591 році його робота “Лев Лоренцович” була поміщена на стовп перед міською ратушею, яку також спроєктував архітектор та скульптор. Також напроти ратуші він побудував фонтан. Це був спільний проєкт з архітектором Войцехом Капіносом.
Згодом Андреасу Бемеру почали приписувати авторство статуї лева біля Галицької брами. Вона там з’явилася без будь-якого узгодження з місцевою владою, а автор побажав залишитися невідомим. Проте знавці мистецтва впізнали стиль Бемера у цій роботі.
Активна робота
Згідно з інформацією польського дослідника Збігнева Горнунга, наприкінці XVI століття Бемера запросив Ян Шольц-Вольфович для спільної роботи над родовою каплицею у Латинській катедрі Львова. У підсумку кілька інших дослідників приписували цю роботу іншим скульпторам.
У 1608 році на міському оборонному мурі з’явилася скульптурна прикраса із гербом Львова. Цю роботу презентував сам автор — Андреас Бемер. Будівельник одразу ж потрапив на зустріч із родиною львівських патриціїв угорського походження Боїмів, аби розпочати спорудження каплиці поблизу Латинського собору. Каплицю будували шість років під пильним наглядом Бемера.
Бемер створив каплицю Боїмів під мотив прикарпатських церков, якими він захоплювався. Верхній купол був спроєктований у вигляді хреста з фігурою Ісуса. Архітектурний стиль каплиці визнаний як ренесанс із переходом до бароко.
У 1616 році почав розбудовувати каплицю родини Кампіанів. Павло Кампіан був видатним лікарем та підприємцем. У тому році він вирішив виділити кошти на добудову каплиці, яку у планах хотів створити 20 років тому.
На замовлення бургомістра Львова Мартина Кампіана (сина Павла Кампіана) Бемеру доручили перебудувати готичну вежу львівської ратуші. До такої важливої роботи Андреас Бемер запросив своїх товаришів. Польський дослідник Бернард Дікембош називає імена провідних на той час скульпторів: Добромисла, Стешка та Дропокруста.
У 1621 році познайомився із воєводою дерптським (територія сучасної Естонії) Миколою Кішкою. Той був захоплений роботами Андреаса і доручив йому виготовити вівтар. Спочатку Бемер показав воєводі попереднє зображення вівтаря, а після затвердження розпочав виконання замовлення.
Відомо, що вівтар призначався до Іви Ошм’янського повіту (поблизу Гродненської області, Білорусь). Коли робота була зроблена, то Кішка особисто запросив Бемера до Іви на дружню зустріч.
Роботи у поважному віці
Будучи 70-річним дідуганом, Андреас Бемер продовжував працювати над різними проєктами. Дослідники зійшлися на тому, що саме Бемер працював над завершенням будівництва бернардинського монастиря. Архітектор спорудив вежу-дзвіницю, західний та східний фронтони і оздобив монастир понад двадцятьма скульптурами із власної майстерні.
Вік, звичайно ж, брав своє, і Бемер все рідше брався за нові проєкти. Дослідники зійшлися на думці, що вже у 20-х роках XVII століття Андреас Бемер здебільшого працював лише над скульптурами у себе вдома. Йому належать кілька алебастрових скульптур, які він потім передав до міської ратуші. Також відомо, що Бемер консультував кількох молодих архітекторів, які займалися будівництвом вівтарів у Львові.
Бемер допомагав у багатьох проєктах своєму другу Яну Пфістеру, який теж був уродженцем Вроцлава. Пфістер отримав великий досвід під час спільної роботи з Бемером над скульптурною декорацією інтер’єрів бернардинського костелу.
Згодом Ян Пфістер дуже часто використовував у своїй роботі схожий стиль зі своїм наставником. Дослідники Владислав Лозинський та Мечислав Гембарович були переконані, що багато робіт були створені Бемером, але згодом визнали, що помилялися.
Дідуган з особливим статусом
У 1621 році Андреасу Бемеру був наданий особливий статус за заслуги перед містом. Він був довічно звільнений від повинності відбувати сторожу на міських баштах та брамах. Також йому належала частина кам’яниці майже у самому центрі Львова.
Через чотири роки Бемера востаннє згадують у церковних книгах. Збігнев Горнунг вважав, що відомий архітектор помер у 1626 році, але офіційних даних так і немає. Дружина Андреаса Бемера у 1629 році згадується як вдова. Український дослідник Володимир Любченко вважає, що саме 1629 рік і є датою смерті митця, скульптора та архітектора.
У Львові більшість робіт Андреаса Бемера вважають справжнім надбанням. Більшість із них існують у сучасності. Наприклад, каплиця Боїмів є пам’яткою сакральної архітектури міста. Каплиця Кампіанів отримала статус архітектурної пам’ятки України.