Польща — одна із наймузичніших країн світу. Ця країна дала світу таких композиторів, як Кароль Ліпінський, Фридерик Шопен, Кароль Шимановський, Станіслав Монюшко. Саме їхні академічні музичні витвори живуть і досі серед поціновувачів класичної музики, пише сайт wroclaw.one.
Що ж стосується польського міста Вроцлав, то воно взагалі вважається одним із наймузичніших міст країни. Відомий німецький композитор Йоганнес Брамс часто навідувався у місто з концертами, адже колись у Вроцлаві навчався.
Відомий композитор та піаніст Моріц Мошковський народився у Вроцлаві. Він був членом Берлінської академії мистецтв та займався викладацькою діяльністю. Серед його учнів були відомі світові композитори Йосиф Гофман та Ванда Ландовська.
Звичайно ж, Вроцлав, який пов’язаний з іменами відомих музикантів та композиторів, повинен мати свою альма-матер у цій галузі.
Історія створення
Одразу ж після завершення Другої світової війни польська влада розпочала відновлення інфраструктури усіх міст. У Вроцлаві відновили роботу у місцевій політехніці, а також модернізували кілька шкіл. Що стосується музичного навчального закладу, то його у місті не було.
І це дуже дивно, адже Вроцлав до війни можна було назвати культурною столицею Пруссії. Відомі музиканти дуже часто давали у місті концерти. Не оминали місто Ференц Ліст та Генрик Венявський, які могли по кілька разів у рік привезти свої композиції до будівлі Breslauer Konzerthaus, яка мала два концертних зали.
Проте навчати юних музикантів у Вроцлаві вирішили вже після війни. Спочатку було створене Нижньосілезьке музичне товариство. Одним з ініціаторів був Войцех Дідушицький, який у підсумку зробив дуже великий вклад у культурне життя Вроцлава. У 1948 році члени товариства ініціювали збори, на яких прийнято рішення щодо відкриття у місті музичного навчального закладу.
Державна вища школа музики відкрилася наприкінці 1948 року. Це був сьомий музичний заклад Польщі. Перший рік навчання проходив лише на одному факультеті — педагогічному. Розширення школи довго не затягувалося. Вже на наступний рік у вроцлавській музичній школі відкрилися вокальний та інструментальний факультети.
З року в рік музична школа у Вроцлаві лише продовжувала відкривати нові факультети. Згодом вищу школу перейменували у музичну академію. Вже на той час у закладі діяли факультети музичної теорії, диригування та композицій. Тут треба зазначити, що освітній процес у Польщі почав стрімко розвиватися. Це стосувалося усіх вищих навчальних закладів. Вроцлавська політехніка у середині 50-х років минулого століття вважалася одним із найпрестижніших університетів Польщі. За лічені роки було розбудовано і Природничий університет Вроцлава.
Академія у серці Вроцлава
Музична академія розташована у самому центрі Вроцлава. На площі Івана Павла II стоїть прикрасою колишній палац з архітектурою XIX століття. Цю будівлю використовували під гуртожиток для учнів різних шкіл. Вже у 90-ті роки минулого століття був добудований ще один поверх.
Сама площа має історичне значення для Вроцлава. Вона була зведена у 1813 році й слугувала місцевим жителям як пішохідна доріжка до місцевого ринку. Також на цій місцевості були проведені археологічні роботи, які виявили фрагменти середньовічних поселень та колишніх міських укріплень.
У 1866 році на площі розпочалися будівельні роботи за проєктом архітектора Ганса Ціммермана. Місцевість повинна була розширитися через транспортні потреби. Околиці площі збагатили зеленими насадженнями та клумбами.
Згодом площу прикрасили фонтанами та пам’ятниками. Тут встановили скульптури відомих Отто фон Бісмарка та Ернста Зегера. На початку ХХ століття центральна площа Вроцлава була справжньою прикрасою міста через розбудову на ній великих будівель з гарною архітектурою.
Війна знищила понад 80% будівель на площі. Місцева влада вирішила знести руїни й побудувати нові. Розбудова площі тривала до 1984 року. У сучасності з вікон музичної академії можна спостерігати за археологічними скульптурами Ернста Зегера, які проголошені історичними пам’ятками міста.
Кароль Ліпінський
Музичний навчальний заклад у Вроцлаві має ім’я видатного композитора Кароля Ліпінського, який 20 років прожив у Львові.
Народився музикант у 1790 році в родині скрипаля при дворі династії Потоцьких. Ще змалку Кароль захоплювався грою на скрипці. Весь час йому допомагав батько Фелікс Ліпінський, який і навчив хлопця досконало володіти інструментом до десятирічного віку.
Вже тоді родина Ліпінських переїхала до Львова. Там батько майбутнього композитора влаштувався на роботу до графа Адама Стаженського і часто брав із собою Кароля, який практикував гру не лише на скрипці, а й на віолончелі.
У 1809 році Кароль Ліпінський став першою скрипкою оркестру у місцевому театрі. Талант молодого скрипаля не залишився без уваги. За три роки його призначили музичним директором театру. Самому Каролю тоді було всього 22 роки.
У 1814 році життя Кароля кардинально змінилося після зустрічі із відомим німецьким скрипалем Людвігом Шпором. Останній радив талановитому музиканту залишити диригування та роботу у театрі й зосередитися на вдосконаленні гри на скрипці. Приїхавши назад до Львова, Ліпінський так і зробив.
Наступні роки він почав створювати власну музику. У 1817 році Кароль дав серію сольних скрипкових концертів у Львові. Відчувши любов публіки, вирішив організувати перші європейські гастролі. Саме під час них він познайомився із легендарним Ніколо Паганіні, який згодом виступив на спільному концерті у П’яченці.
Концерти в Європі дали Ліпінському дуже багато нових знайомств і світову славу. До речі, Кароль Ліпінський був першим виконавцем в Європі української народної пісні “Їхав козак за Дунай”, яку він виконав у Парижі.
Ліпінський дуже сильно полюбив Вроцлав. Вперше він із концертами приїхав до міста у 20-х роках XIX століття. Відтоді дуже часто навідувався у це місто. Люди також любили скрипаля, а тому постійно заповнювали концертні зали й запитували про наступні концерти.
У середині 40-х років ХІХ століття Кароль Ліпінський провів серію останніх у музичній творчості концертів. Завершив їх у Києві в 1846 році. Після цього переїхав у село Вірлів (зараз Зборівський район). Тут заснував музичну школу для селянських дітей.
У 1859 році Ліпінський серйозно захворів. Через два роки помер від ускладнення нападу астми. Поховали його у Вірлові.
Ректори академії
Першим ректором академії став польський католицький пресвітер Ієронім Фейхт. Змалку полюбляв гру на органі, яку вивчав у Теологічному інституті Отців Місіонерів. Вже після навчання став не лише богословом, а й музикознавцем, педагогом та композитором. Став дослідником старовинної музики польського Середньовіччя.
У Вроцлаві опинився одразу ж після війни. У 1946 році став викладачем та очільником музикології Вроцлавського університету. Через два роки став першим ректором Державної вищої музичної школи у Вроцлаві. Працював там до 1951 року, звідки поїхав на підвищення до Варшави.
Очолював академію і відомий польський диригент та композитор Адам Копицинський. Випускник Державної вищої музичної школи у Кракові розпочав кар’єру у Вроцлавській опері. Спочатку був першим диригентом опери, а згодом і став її очільником. У 1957 році був призначений на посаду ректора Державної вищої музичної школи у Вроцлаві й працював до 1963 року.