Активно освіта почала розвиватися лише у XX столітті. Зумовлено це було отриманням Польщею незалежності від Німецької імперії. Тоді польська влада усілякими методами намагалася зберегти свою ідентичність, усі розуміли, що це можна зробити через систему освіти, пише сайт wroclaw.one.
Якщо ж заглиблюватися в історію, то відомо, що перший університет на території Польщі був відкритий у Кракові у 1364 році. Спочатку у ньому можна було здобути освіту юриста та медика, а згодом був відкритий і теологічний факультет.
Згодом територію Польщі охопили протестантські школи, які походили з Італії, Німеччини та Швейцарії. У таких школах основним напрямком навчання було духовенство.
Важким періодом для освітнього сектору стало XII століття, адже тоді територію Польщі у прямому сенсі розривало три країни. Дві частини Польщі перейшли у володіння Пруссії та Австрії, а ще одна опинилася у росіян. Очікувати позитивних змін довелося понад сто років.
Львів
Зародження Природничого університету Вроцлава бере свій початок у Львові. Саме тут у 1881 році була заснована Королівська ветеринарна школа. Заснував цей навчальний заклад професор Пьотр Сейфман. Згодом школу реформували й перетворили її на університет.
У 1909 році навчальному закладу були надані повні академічні права, а у 1922 році його перейменували в академію ветеринарної медицини. Через рік Хелена Юргелевич стала першою жінкою, яка отримала диплом лікарки ветеринара.
Академія ветеринарної медицини мала неабияку популярність серед учнів. У навчальному закладі працювали відомі професори Зігмунд Марковський, Антоні Бант, Густав Полушинський, Олександр Закжевський, Тадеуш Ольбрихт. Та початок Другої світової війни змінив усе життя академічного закладу та його колективу.
Спочатку Академію перейменували у Львівський ветеринарний інститут, а вже під час німецької окупації заклад став Державним інститутом ветеринарії. Складалося враження, що професійною діяльністю в освітянському закладі не займалися, адже крім змін назв навколо нього новин не було.
Після завершення війни Львів опинився у складі радянської України. Педагогічний колектив університету повинен був залишити своє місце роботи. Частина переїхала у Краків, а інші опинилися у Вроцлаві.
Вроцлав
Одразу ж більша частина педагогів почала працювати у Вроцлавському університеті політехніки, де було створено факультет ветеринарної медицини. Першим деканом став Зігмунд Марковський, який був ректором Львівської академії ветеринарної медицини.
Саме Марковський зробив неабиякий вклад у створені майбутнього Природничого університету у Вроцлаві. Зі своїми колегами він почав розбудову факультету ветеринарної медицини, й вже до кінця першого навчального року там функціонувало 18 кафедр.
Марковському допомагали його друзі зі Львова. Можна також відзначити, що Зігмунд Марковський і сам народився на Львівщині, де користувався авторитетом серед педагогів та студентів навіть у післявоєнні часи. Помер в поважному віці у 1951 році. В цьому ж році відкривали і Природничий університет Вроцлава.
Створення університету
Ще при житті Зігмунда Марковського польське міністерство освіти вивчало можливість створити новий навчальний заклад у Вроцлаві коштом кількох факультетів Вроцлавської політехніки. Зумовлено це було саме створенням у навчальному закладі факультету ветеринарної медицини, що збільшило кількість студентів. Лише у 1945 році на медиків-ветеринарів поступило 302 абітурієнти.
Спочатку думали про те, що саме ветеринарному факультету треба надати самостійний статус і зробити з нього окремий інститут. Та згодом цю ідею відкинули через те, що утримувати установу було економічно недоцільно.
Лише у 1951 році до ідеї створення нового вищого навчального закладу знову повернулися. У Вроцлаві з’явилася Вища школа сільського господарства. До складу нового закладу увійшло чотири факультети: сільськогосподарський, ветеринарний, водно-меліоративний та зоотехнічний.
Створення нового навчального закладу не лише розвантажило Вроцлавську політехніку, а й створило умови для конкуренції серед закладів вищої освіти. Для студентів відкривалися нові можливості у виборі майбутньої професії. Тим більше вища школа згодом стала сільськогосподарською академією, а це неабияк привернуло увагу потенційних студентів.
Лише одна назва дала вищому навчальному закладу неабияку популярність серед нових абітурієнтів. Вчитися у сільськогосподарській академії бажали поляки з усіх куточків країни. Крім цього, випускники вищого навчального закладу ставали провідними спеціалістами країни, а це також важливий аспект у життєдіяльності навчального закладу.
Річард Бадура, відомий польський ветеринар, досяг неабияких успіхів у хірургії та травматології. Займався реабілітацією тварин після переломів кінцівок. У підсумку, став ректором сільськогосподарської академії й працював на цій посаді протягом 12 років. За часів його головування академія випустила відомих лікарів-ветеренарів та інженерів сучасності.
Випускник академії Ян Бури понад 20 років працював у Верховній контрольній палаті Польщі, досяг великих успіхів в інженерії. Цю ж академію закінчив і Болеслав Дідик — відомий у Польщі каналобудівельник.
Вже у 2006 році академію чекала нова реформа освіти. ЇЇ перейменували у Природничий університет Вроцлава (хоча спочатку йому дали назву Вроцлавський університет наук про середовище та життя). У структурі вищого навчального закладу працює 5 факультетів, у тому числі й ветеринарний.
Перший ректор
Можливо посада ректора у новоствореному університеті дісталася б Зігмунду Марковському, але цьому статися не судилося. Попри його поважний вік, роботі він віддавався до останнього. Але сталося так, що Марковський помер у віці 79 років. Місце ректора запропонували Станіславу Толпі, видатному на той час ботаніку.
Народився Станіслав Толпа 3 листопада 1901 року у місті Руда-Ланьцуцька. Після закінчення середньої школи здобув теологічну освіту, а вже потім вирушив вивчати точні науки в Університеті Яна Казимира у Львові. Закінчив заклад вищої освіти із відзнакою здобувши ступінь доктора точних наук.
Далі працював вчителем біології у державній гімназії імені Тадеуша Костюшка у місті Каліш. Там допрацював до початку Другої світової війни, а у підсумку довелося змінювати костюм педагога на військову форму. Під час воєнних дій потрапив навіть у полон, але зміг повернутися.
Після завершення Другої світової війни повернувся до Вроцлава. Там став деканом сільськогосподарського факультету. У 1948 році Станіслав Толпа здобув науковий ступінь професора.
У 1951 році був одним з організаторів сільськогосподарської школи у Вроцлаві, а вже через кілька місяців очолив Вищу сільськогосподарську школу. На цій посаді попрацював майже три роки й пішов у відставку через бажання займатися дослідницькою працею.
Усе своє наукове життя присвятив дослідженню торфу у Європі. Станіслав Толпа заявляв, що під час експедицій виявив біологічну активність торфу, яка допоможе у боротьбі із важкими недугами. У підсумку був розроблений лікарський препарат Толпа, який мав запобігати онкологічним захворюванням. На розробку цих ліків пішли роки, але його так і не затвердили на рівні Міністерства охорони здоров’я.
Після виходу на пенсію Станіслав Толпа продовжив працювати над розробкою препарату. Завершилося це тим, що патент на його подальше виробництво передав у дарунок університету. Помер вчений у 1996 році.
У 2005 році ім’ям Станіслава Толпи назвали парк у Вроцлаві. Згодом навчальна школа на вулиці Оржехова також отриимала ім’я видатного професора. Хто знає, може у майбутньому дослідження Толпи дозволять людству перемогти онкологічні захворювання.