У кінці ХІХ століття світ пережив технологічну революцію. Підприємства почали працювати із новим обладнанням, а з коней все більше людей пересідали на автомобілі. Хімічна галузь також зазнає неабияких змін. Особливо починає розвиватися гідрогенізація, пише сайт wroclaw.one.
Пізніше у Німеччині уперше застосували промислову гідрогенізацію твердого палива. Звичайно ж, це почали практикувати під час Другої світової війни. Тоді нацисти запустили в експлуатацію 27 заводів з виробництва синтетичного палива. Слід зазначити, що Німеччина була не єдиною країною, яка мала установки з гідрогенізації вугілля. Таку практику застосовували у Великій Британії, Італії та Кореї.
Провідним фахівцем у цій сфері був німець Фрідріх Бергіус, який винайшов метод гідрогенізації вугілля і за це отримав Нобелівську премію.
Юність Бергіуса
Фрідріх Карл Рудольф Бергіус народився 11 жовтня 1884 року у передмісті Вроцлава. Тоді село називалося Гольдшміден. Батьки Фрідріха були відомими вченими та промисловцями, а дід — відомий у світі професор економіки. Родина Бергіуса володіла хімічною фабрикою у Гольдшмідені.
Усе дитинство Фрідріх Бергіус проводив разом із батьками. Це допомогло йому отримати практичні знання у хімічній галузі, адже батько багато чому навчав сина. Пов’язано це було із постійною працею на заводі. Батько Бергіуса винайшов оригінальний метод виробництва оксиду алюмінію. Це стало світовим досягненням, а завод Бергіусів став імпортером сировини для першого виробництва металевого алюмінію для країн Європи.
Фрідріх Бергіус вирішив продовжити справу батька і поступив на хімічний факультет Королівського університету у Вроцлаві. Перед початком навчання батько відрядив свого сина на шестимісячне стажування на металургійний завод у Рурі – один із найбільших заводів Європи.
Навчався Бергіус дуже добре. Викладачі, Альберт Ладенбург та Ріхард Абегг, бачили у Фрідріху майбутнього вченого. У 1903 році Фрідріх закінчив Королівський університет у Вроцлаві з відзнакою, а після навчання він відправився служити в армію на обов’язкову службу.
Після армії Фрідріх Бергіус захистив докторську дисертацію у Лейпцизькому університеті під керівництвом свого вчителя у Вроцлаві, Ріхарда Абегга. Після цього перед Бергіусом відкрилася перспектива професійної діяльності.
У Вроцлаві не залишився
Після завершення навчання Фрідріх Бергіус влаштувався на роботу дослідником у Технічній вищій школі в Ганновері. Чому він не обрав рідне місто Вроцлав, невідомо, адже більшість його колег після навчання все ж таки починали викладацьку роботу саме у Вроцлавському королівському університеті.
Далі Фрідріх Бергіус приймає запрошення Фріца Габера переїхати до Карлсруе, де працює у місцевому технологічному інституті. Студентам читав лекції про реакції в технічних газах, а також про статику реакцій і металургію. Згодом Фрідріх Бергіус звернувся до керівництва вищого навчального закладу з проханням про звільнення і переїхав назад до Ганновера.
Ненадовго він повернувся працювати у Технічну вищу школу, але викладацька робота не приносила вченому стільки задоволення, скільки дослідження у хімічній галузі. У 1910 році Бергіус відкрив у Ганновері власну лабораторію.
Саме у цій лабораторії Бергіус зробив своє найвідоміше відкриття, яке стосувалося зрідження вугілля шляхом гідрогенізації. Тобто з 1912 року у світі відбулася революція у паливній системі, оскільки виробництво мінеральної оливи, мазуту, дизельного пального перейшло на новий рівень.
Фрідріх Бергіус облаштував своє дитище новітнім обладнанням, яке було набагато потужнішим, ніж те, що було у Технічній вищій школі. Крім того, науковець найняв кількох співробітників школи. Лабораторія у Ганновері працювала чотири роки, а потім Бергіус прийняв пропозицію Карла Гольдшмідта переїхати до Ессена.
Це було зумовлено тим, що умови будівлі лабораторії у Ганновері не відповідали стандартам. Це не дозволяло Бергіусу масштабувати обладнання, оскільки за документацією він не міг виконати вимоги, які були прописані у законі. У Ессені Карл Гольдшмідт забезпечив науковця усім необхідним на своєму підприємстві Th. Goldschmidt A.G. Згодом він став віцепрезидентом цієї компанії.
Життя в Берліні
Фрідріх Бергіус переїжджає до Берліна. Вже на той момент Фрідріх Бергіус вважається не лише відомим науковцем, а й успішним бізнесменом. Зумовлено це було відкриттям промислових заводів у Рейнау та Лойні. Це були найвпливовіші бензинові підприємства у ті часи, адже пальне прирівнювали до національної валюти.
Згодом Бергіус вирішив, що потрібно було розширюватися. Бензинові заводи відкриваються в Англії та Італії. Лише завод у Біллінгемі виробляв 150 тисяч тонн бензину на рік. У Німеччині Бергіус мав 12 заводів з гідрогенізації вугілля та вуглеводів.
У 1931 році Фрідріх Бергіус разом із Карлом Бошем були лауреатами Нобелівської премії за розробку та розвиток технології прямого гідрування вуглецю. Отримав медаль Лібіха від Асоціації німецьких хіміків та входив до складу рад директорів у майже ста компаніях, які були зацікавлені у технологіях перероблювання вугілля та нафти.
Важлива роль Фрідріха Бергіуса почала відігравати під час Другої світової війни. Заводів ставало все більше. За методом Бергіуса армія Третього Рейху була забезпечена 4 мільйонами тонн бензину та авіаційного палива.
Тісна співпраця з армією нацистів мала погані наслідки для Фрідріха Бергіуса після Другої світової війни. Офіційних даних про його переслідування з боку нової влади немає, але дуже важко повірити, що Бергіус просто так емігрував до Аргентини.
Про життя в Буенос-Айресі також нічого не відомо. Біографічна довідка свідчить лише про те, що Фрідріх Бергіус помер в Аргентині у 1949 році.
Методи Бергіуса
Фрідріх Бергіус був надзвичайно талановитим винахідником. Окрім маніпуляцій із вугіллям та важкими вуглеводами, він займався ще оцукрюванням деревини. Цей процес дозволив у майбутньому використовувати дерево не лише для будівельних цілей, а робити із нього, до прикладу, етиловий спирт.
Також дуже багато свого часу присвятив дослідженню реакцій у газовій формі. Розробив власну методологію лабораторних досліджень процесів високого тиску. Вивчав проблеми синтезу аміаку з водню та азоту.
Методи Бергіуса використовуються й у сучасності. У всіх провідних університетах світу проводять цілі лекції, де згадується відомий вчений-хімік. Підручники з основ хімічної технології також переповнені інформацією від Фрідріха Бергіуса. На деяких хімічних факультетах університетів Німеччини його називають розробником виробництва рідкого палива методом гідрування під тиском, який так і зветься – “Метод Бергіуса”. У Берліні одну зі шкіл також названо на честь хіміка – Friedrich Bergius Schule.
Щодо рідного міста Вроцлава, то тут про Фрідріха Бергіуса також не забули. Про свого талановитого випускника пам’ятають у Вроцлавському університеті. Його погруддя розташоване в Галереї відомих вроцлавців у міській Ратуші.
До речі, у деяких куточках Німеччини залишилися руїни елеваторів, які належали заводам Фрідріха Бергіуса. Деякі з них вважаються історичними пам’ятками, і їх тому не зносять.